За час свого творчого розвитку встигла перейняти особливості різних художніх напрямків, але при цьому виробити персональний і впізнаваний стиль. Сьогодні полотна входять до приватних зібрань колекціонерів з різних куточків світу, зокрема України, Англії, Швейцарії, Іспанії, Австрії Німеччини та Греції. Більш того, роботи беруть участь в індивідуальних і групових виставках як в Україні, так і за кордоном.

Авторка не рідко експериментує з іншими напрямками в пошуку нових відкриттів. Творчість характеризується відмінною рисою – використання поталі, яка дозволяє створити ефект повітряного простору і зафіксувати його найдрібніші зміни протягом дня. Золотий і срібний фони відіграють контрастами при різному освітленні і таким чином відображають головну ідею – плинність часу.

Почавши свій мистецький шлях з фіксації анімалістичних образів, незабаром перейшла до пошуку смислів, асоціацій, історій і фактів, які часто ховаються від стороннього погляду. Працюючи з улюбленими образами, змістила фокус на соціально-мистецькі проекти, в яких працюю з тематикою ідентифікації та територіальної приналежності, піднімаю проблеми нестандартної краси і індивідуальності, а також досліджую питання усвідомленості і прийняття.

НІКОЛИ НЕ ПОТРАПЛЯВ ДОДОМУ ЦІЛИЙ

Полотно. Змішана техніка. Поталь (імітація срібла). 70х100 см, 2019

Опис роботи

Плаский фон констатує із гіперболізованим зображенням батону, витягуючи звичну, навіть побутову дію та трансформуючи емоцію про неї у окремому контексті. Робота будується на протиріччях та контрастах, натякаючи на неоднозначність «вічних цінностей». Так срібло лаконічного фону, як асоціація із благородним металом та хліб, зображений надкушеним, як утилітарний об’єкт, виділяють контекст радянської та пострадянської історії, що сакралізують дещо звичне як метафізичний якір позитивного повсякденного життя на тлі протиріччя політичних процесів.

Полотно художниці є своєрідним екскурсом у минуле, відносить до амбівалентності його сприйняття.  Авторка прагне повернути глядача у солодкі спогади про дитинство, безтурботне і веселе. Це своєрідна рефлексія, ностальгія за часом, коли все здавалося таким простим і радісним. Центральний образ – надкушений батон – є саме тим символом і згадкою про дитячі роки. Свіжий, хрусткий і запашний, він був чимось магічним і таким домашнім, що жодного разу не вдавалося уникнути спокуси й не відкусити шматочок. Це історія про тепло і безтурботність, про друзів, про жменьку копійок, що залишились в маленькій долоні, про маму,  про щире і всеосяжне дитяче щастя.

connect