image description

Наталія Парщик (Львів, Україна)


Завершила Львівський Художній Коледж ім. І. Труша, відділ «Художній Текстиль». Після чого закінчила бакалаврат та магістратуру в Львівській Академії Мистецтв, відділ «Художнє скло». Протягом одного семестру 2018-2019 року навчалась за програмою обміну студентів у Вроцлавській Академії Образотворчих Мистецтв ім. Е. Гепперта, відділ «Скло».

З 2016 до 2021 року проводила приватні заняття малювання дітям, також протягом 2019-2020 року викладала живопис та рисунок в арт-студії «Творча Кухня». З лютого 2021 року працюю асистенткою проектів в Jam Factory Art Center у Львові. Багато років займаєтьсь різними видами волонтерства.

Основні напрямки, які досліджує авторка – це живопис та скло. В її роботах вони часто накладаються. Живопис схожий на скло і у склі, часами, проглядаються її живописні практики. Теми з якими працює авторка – це спостереження за розвитком суспільства, що поступово зливається з технологічним світом та пошук доступності, місця для кожної в ньому.

РЕАЛЬНІ ІСТОРІЇ

Інсталяція, метал, скло. Складається з трьох частин: освітлювальні об’єкти зі скругленими кутами, котрі мають вітражі з обох сторін. 2020

Опис роботи

Робота створена впродовж жовтня-грудня 2020 року. Відображає результат магістерського дослідження авторки та є її першим інтерактивним проєктом.

«Перебуваючи на той час вже багато місяців в регулярній ізоляції, для мене було особливо важливим задіяти та включити інших людей шляхом спілкування з ними. Протягом трьох місяців я збирала аудіо та відео матеріал, записуючи на диктофон наші короткі розмови та знімаючи відео, зокрема з фрагментами учасниць. Мені передусім хотілось зрозуміти та передати необмежену кількість спільних образів, що пов’язують нас зі склом у найрізноманітніших його проявах, незалежно від віку та сфер діяльності.

Серед опитаних є діти, студенти, художниці та ті, хто не працюють з мистецтвом. Цікаво було виявити в процесі роботи, що більше половини учасниць захоплюються вітражами. Власне це наштовхнуло мене на ідею втілення скляних історій у класичній вітражній техніці.

Цінність співтворення, на мою думку, полягає в тому, аби зауважувати як першочерговий задум змінюється і перетворюється у щось більше, бо включає вже не тільки тебе.

Загалом в проєкті взяло участь 20 учасниць, четверо з них є мешканками інших міст та країн. Вже такий звичний для нас онлайн світ допоміг почути і їхні спогади, недивлячись на закриті кордони.

Робота складається з трьох частин: освітлювальні об’єкти зі скругленими кутами, котрі мають вітражі з обох сторін. Також вони відрізняються кольоровою гамою і розміром, але разом становлять одне ціле.

Назагал, хотілось через колір символічно зобразити природні мотиви – небо, землю, воду, сонце тощо. Мінімалістичні алюмінієві обрамлення були вибрані для того, щоби поєднати минулий час з сучасним. Вітражі світяться як колись, тільки тепер вони освітлені не сонцем. Спільно зі скляними історіями, в гармонії вирують навколо силуети дітей, дорослих, людей з обмеженими можливостями, людей похилого віку, тварин та інших взаємоважливих частин нашого суспільства».

connect